Вимушена евакуація з рідного міста співробітником ТУ

Триває повномасштабна війна на території нашої держави. 19-й день героїчного спротиву українського народу терористичним нападам російської армії. Кожен новий день війни приносить нашій країні нові втрати, нові руйнування та нові сльози. Попри це, щодня Україна стає сильнішою, мужнішою, загартованішою  та впевнено наближається до перемоги.

В такі моменти народжуються нові історії про нових героїв нашої землі. Чоловіки, жінки, хлопці та дівчати, долаючи всі страхи та жадаючи поразки всього руського народу, задля захисту своїх сімей, рідних та близьких здатні на героїчні вчинки.

Одним з таких прикладів є заступник начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, який після нападу російських окупантів на його молоде процвітаюче місто на Київщині, разом зі своєю сімє’ю пережив сташенні дні та ночі у підвалі свого будинку під вибухами авіаударів, гуркіт артилерії та просування ворожих сухопутних військ по вулицям міста.

Дивлячись у перелякані очі своїх маленьких дітей та дружини в ці миті, він розумів, що попри все це жахіття потрібно неодмінно рятувати сім’ю та близьких людей.

У зв’язку з інтенсивністю наступу на Київ, Київська обласна державна адміністрація назвала Бучу, а також Ірпінь, Гостомель, трасу М06 та Вишгород найнебезпечнішими місцями Київської області.

Разом з тим, Володимир, взявши волю в кулак, на 7й день окупації міста Буча, під нестихаючі обстріли кадирівців, вирушив зі своєю сімє’ю заздалегідь спланованим маршрутом в напрямку Західної України, а згодом перевіз їх через кордон нашої країни у більш безпечне місце. Вони вимушено стали біженцями. Дорогою в очах дітей мерехтіли зруйновані будинки, розбиті дороги та загиблі люди, яким не вдалося сховатися від ворожих куль…

Наразі ж, Володимир, залишивши своїх рідних у безпеці, за підтримки небайдужих людей, наповнивши автомобіль різною гуманітарною допомогою (необхідними продуктами, медикаментами та одягом), вже в черговий раз прямує на Київщину задля врятування життя інших людей.

Дякуємо нашому колезі за небайдужість та героїзм!

Пишаємося та сподіваємося на неодмінну швидку зустріч.