Не пройшло і п’ять років…

 Не пройшло і п’ять років…

25 лютого 2016 року Рада суддів України прийняла Рішення № 17 яким вирішила започаткувати здійснення фінансування судів загальної юрисдикції за очікуваним вимірюваним показником – кількістю справ, як основним показником результатів роботи суду.

Дане Рішення є цілком об’єктивним та враховує головний критерій за яким повинні розподілятися кошти в системі судів загальної юрисдикції з Державного бюджету України.

Прийняте Рішення Ради суддів України варто розцінювати як позитивне та поштовхом для започаткування прозорого, раціонального та справедливого механізму розподілу бюджетних коштів у судовій системі України.

Важливо зазначити, що питання впровадження єдиного механізму розподілу коштів між судами загальної юрисдикції неодноразово піднімалося та обговорювалося в системі судової влади на різних рівнях.

Так, ще 5 років тому, в газеті «Закон і Бізнес» (видання № 22 від 28.05-03.06.2011) була надрукована моя стаття під назвою «Більше справ - більше грошей» (на той час я працював начальником територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області), в якій було зауважено, що фінансування судів має розподілятися виходячи з кількості розглянутих судами справ.

Враховуючи, що після опублікування статті ситуація стосовно розподілу бюджетних коштів між судами загальної юрисдикції в Україні не змінилася, дозволю собі процитувати дану статтю, з врахуванням актуальності її і на сьогодні.  

Зокрема було зазначено: «Чинним законодавством визначено єдність системи судів загальної юрисдикції, яка забезпечується, крім усього іншого, єдиними засадами організації та діяльності судів, єдиним статусом суддів, єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів та фінансуванням судів виключно з державного бюджету.     

Загально відомо, що судова система України постійно відчуває брак бюджетних коштів. Ситуацію може змінити тільки прийняття нового закону «Про судовий збір», проект якого на сьогодні перебуває у Верховній Раді України. Але при будь-якому рівні фінансування є актуальним створення чіткого та прозорого механізму раціонального розподілу бюджетних коштів у судовій системі.

Критерій за навантаженням

Функції головного розпорядника коштів держбюджету щодо фінансового забезпечення діяльності місцевих судів здійснює Державна судова адміністрація, одним з важливих завдань якої є ефективний та справедливий розподіл наявних бюджетних коштів. Для цього потрібно створити єдиний критерій, який, на мій погляд, має складатися з таких елементів:

-         заробітна плата;

-         комунальні послуги;

-         кількість розглянутих справ.

Оскільки за своїм статусом, який чітко визначений законом «Про судоустрій і статус суддів», усі служителі Феміди є рівними, то незалежно від навантаження вони отримують рівну суддівську винагороду, яка складається з посадового окладу та доплат (за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь та роботу, що передбачає доступ до державної таємниці).  

 Те саме стосується комунальних платежів. Оплата здійснюється за встановленими тарифами незалежно від кількості справ, розглянутих у тому чи іншому регіоні. З цієї точки зору, фінансування місцевих судів провадиться на рівних умовах, з тією різницею, що враховується площа відповідних приміщень.

Головним критерієм, за яким різняться суди, є кількість розглянутих справ у поточному році. Адже цей показник вимагає різного обсягу витрат. Це поштові марки, папір, амортизація техніки тощо. Саме цей критерій було б логічно враховувати під час формування бюджету. Тобто суди, які розглянули більшу кількість справ за поточний рік, повинні отримати більший обсяг фінансового забезпечення і навпаки.

Оскільки розподіл коштів провадиться за відповідними областями, він має здійснюватися з урахуванням кількості розглянутих справ судами регіону. В основу такого розподілу має закладатися принцип: обсяг коштів, виділених на утримання судів відповідної області, має відповідати її питомій вазі за надходженням справи у загальнодержавній статистиці.

Тобто якщо в місцеві суди однієї області надійшло N % справ від загальної кількості, то N % від загальної суми коштів держбюджету, передбачених на утримання судів, повинні потрапляти до області.

Наприклад: 2010 року до місцевих судів України надійшло 6412092 справ і матеріалів, з них до місцевих судів Донецької області – 1064531, що становить 16,6% від загальної кількості. Бюджетом на 2010 рік (загальний фонд) на місцеві суди затверджено близько 1,35 млрд. грн. З урахуванням кількості справ і матеріалів, які надійшли до місцевих судів регіону, тобто 16,6% від загальної кількості, на Донецьку область потрібно було виділити 224 млн. грн. Натомість затверджено (за загальним фондом) лише 135,7 млн. Різниця дорівнює 88,3 млн. грн., або маємо 39% недофінансування.

З наведеної таблиці видно, як відрізняється наявний порядок розподілу коштів від пропонованого.

Вимоги, яких не виконують

Що стосується спеціального фонду, то відповідно до закону про держбюджет на відповідний рік та Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 21.12.2005 № 1258, гроші, отримані до спеціального фонду держбюджету, спрямовуються на інформування учасників судового процесу про хід і результати розгляду справи, а також виготовлення та видачу копій судових рішень (за рахунок надходження від оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах).

Таким чином, відповідно до чинного законодавства кошти від оплати витрат з ІТЗ, пов’язаних з розглядом цивільних і господарських справ, повинні пропорційно відраховуватися кожному регіону для створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційної системи. Залишок має повертатися до області, від якої ці кошти надійшли.

На жаль, вимоги цих нормативно-правових актів не завжди дотримуються.

Наприклад: місцевими судами Донецької області торік перераховано оплату витрат з ІТЗ в розмірі понад 21,6 млн. грн. Затверджено бюджетом видатків за спеціальним фондом для місцевих судів Донецької в сумі майже 8,47 млн. Тобто недофінансування сягнуло 61%.

Аналогічний розподіл коштів спостерігається і в 2011 році, але навантаження на суддів місцевих судів Донеччини зростатиме через збільшення в регіоні кількості справ з приводу соціальних виплат. Таким чином, відбувається дискримінація одних областей за рахунок необґрунтованого збільшення фінансування інших.

Універсальний критерій

Пропонований принцип розподілу коштів за навантаженням убачається правильним, об’єктивним, прозорим, справедливим та відкритим. Він є універсальним, таким, що застосовується при формуванні бюджетів судів усіх видів юрисдикції, та є загальнозрозумілим. Саме такий принцип потрібно враховувати не тільки для місцевих, а й для всіх апеляційних судів.

З упровадженням цього принципу буде усунене підґрунтя для вимушеного лобіювання окремими головами судів та начальниками ТУ ДСА інтересів своїх судів і регіонів. Кожен начальник територіального управління, кожен голова апеляційного чи місцевого суду буде чітко знати свою частку в загальному бюджеті.

У зв’язку із цим доцільно ініціювати внесення змін до держбюджету на 2011 рік для негайного приведення його у відповідність до навантаження на місцеві суди кожного регіону. Що стосується формування держбюджету на 2012 рік та в майбутньому, то вважаю за доцільне при розподілі Державною судовою адміністрацією України коштів між судами користуватися запропонованим принципом, залучивши для його вироблення органи суддівського самоврядування, насамперед Раду суддів України.

Розподіл фінансів між судами без застосування цього принципу є несправедливим, необ’єктивним та таким, що порушує вимоги чинного законодавства щодо єдності системи судів загальної юрисдикції.»

Не пройшло і 5 років…

Нажаль за останні 5 років, з моменту опублікування цієї статті, ситуація залишилася приблизно такою ж. Не було прийнято жодного документу яким би встановлювався порядок прозорого розподілу коштів в судовій системі України. Тому положення даної статті не втратило своєї актуальності і на сьогоднішній день.

Подібного принципу пропорційності та прозорості у визначенні та перерозподілі видатків для забезпечення судів бажає досягти сьогодні Рада суддів України.

         Хочеться сподіватися, що Методика фінансового планування та фінансування місцевих та апеляційних судів, прийняття якої передбачено Рішенням Ради суддів України від 25.02.2016 № 17, стане тим документом, яким дійсно встановлюватиметься порядок прозорого та справедливого розподілу коштів в судовій системі України та буде розроблено саме з врахуванням основного нормативу – кількості справ розглянутих судами, як основний показник результатів роботи суду для кожної судової юрисдикції.

Начальник територіального управління  

Державної судової адміністрації України

в Київській області                                                  (підпис)                   Н.Я. Бадахов